Национального горного университета комплекс

Материал из Днепровская городская энциклопедии
Перейти к: навигация, поиск


1898 р. – розглядається декілька варіантів розміщення комплексу Катеринославського вищого гірничого училища. І.Г. Греков запропонував та наполіг на виділенні ділянки по Соборному майдану.
28.10.(с.с.) 1898 р. – Катеринославська міська дума прийняла рішення щодо безкоштовного виділення на колишньому Ярмарковому майдані земельної ділянки для побудови комплексу будівель Катеринославського вищого гірничого училища. Первісно було виділено ділянку у межах: Соборний майдан – Поліцейська вулиця – Цегляна вулиця. Площа виділеної ділянки склала 10 407 саж.2.
1899 р. – після звірки меж виділеної ділянки з планом міста, затвердженим у 1834 р., його площу було зменшено до 9 310 саж.2. З відведеної території було виділено проєктовану трасу Басейної вулиці та смугу під розширення Лагерної вулиці. З приводу фільтрів міського водогону, які займали частину відведеної земельної ділянки та траси Басейної вулиці, міська влада заявила, що першій черзі будівництва вони не заважають, а у 1909 р. будуть демонтовані.
1899 р. – виділену земельну ділянку огороджено парканом і на ній розпочато будівництво кількох одноповерхових, дерев’яних обкладених цеглою корпусів для розміщення ІІ курсу училища. Ці корпуси розташовувалися вздовж проєктованої траси вул. Басейної, навпроти навчальних корпусів І черги (за сучасним корпусом № 4).
1899 р. – гірничим інженером Л.А. Ячевським розроблено ескізний проєкт комплексу будівель училища. Не прийнятий комітетом.
03.06.(с.с.) 1899 р. – комітет з відкриття КВГУ прийняв рішення не влаштовувати планованого конкурсу на проєкт будівель училища, а одразу доручити проєкутвання академіку архітектури О.М. Бекетову з м. Харкова.
01.1900 р. – проєкт комплексу, яким передбачено забудову усієї території, виділеної КВГУ ділянки, було вже готово. При цьому О.М. Бекетов, який був визначним майстром еклектики, можливо відповідно до побажань замовників, вирішил фасади будівель у стилі модерн. На першу чергу було заплановано побудову лише головного начального корпусу та навчального корпусу хімічного відділення. Під час обговорення проєкту І черги його вартість було визнано занадто великою. За підсумком було прийнято рішення відмовитися від побудови житлової частини хімічного корпусу, а об’єм головного корпусу був тимчасово зменшений до 5/7 від запроєктованого (відмовилися від приміщень церкви, музею, конференц-зали та ряду інших). По додатковому уточненню вартості будівництва об’єм головного корпусу І черги скоротили взагалі до 2/5 від проєкту.
12.1900 р. – виділена місто земельна ділянка офіційно прийнята ректором КВГУ.
19.08.(с.с.) 1900 – 09.1901 рр. – здійснено побудову І черги комплексу. Куратором будівництва від архітектурного бюро О.М. Бекетова працював архітектор С.А. Кондратьєв. Також будівництво курирував О.Н. Петровецький.
У 1907 – 1908 рр. – архітектором КВГУ Г.І. Панафутіним було виконано проєкт розширення комплексу будівель училища. Проєктом передбачалася побудова кількох спеціалізованих корпусів: адміністративного, житлового, кафедри геодезії та маркшейдерського мистецтва, машинної, механічної та електротехнічної лабораторій, діючого макету шахти та газового заводу. У зв’язку із нестачею коштів у КВГУ та появи проєкту реорганізації училища у гірничий інститут, цей проєкт було реалізовано лише у незначному обсязі. У 1910 – 1912 рр. побудовано корпус машинної лабораторії (не зберігся), а у 1914 – 1915 рр. – корпус механічної лабораторії (не зберігся).
12.05.1912 р. – Державна Дума приймає закон щодо реорганізації КВГУ у Катеринославський гірничий інститут ім. Петра Великого. Реорганізацію начального процесу було вказано розпочати з 01.07.1912 г. На добудову комплексу було виділено з державного бюджету 1 125 370 руб.
Існуючий проєкт комплексом, виконаний О.М. Бекетовим, було визнано не надто відповідним новому статусу навчального закладу. Проєктування нового комплексу було доручено архітектору департаменту народної освіти, художнику-архітектору О.О. Бернардацці, який працював спільно з братом, цивільним інженером Є.О. Бернардацці. Повний проєкт комплексу роботи братів Бернардацці, на сьогодні, не виявлено.
03.1914 р. – міністерство торгівлі та промисловості остаточно затвердило проєкт комплексу будівель інституту.
31.03.1914 р. – відбулися торги на добудову корпусів Гірничого інституту на суму у 800 000 руб. З них на добудову та переробку головного навчального корпусу призначалося 560 000 руб.; на побудову житлового будинку для викладачів – 175 000 руб.; на влаштування тротуарів, парканів, служб тощо – 45 000 руб. За підсумком торгів підряд на будівництво було отримано Л.З. Бабицьким.
04.1914 р. – після Паски, з початком будівельного сезону, було розпочато побудову нових корпусів. З початком I Світової війни будівництво було призупинено. Після встановлення потреб військового часу фінансування будівництва було відновлено.
Осінь 1915 р. – цілком завершено будинок викладачів інституту (суч. просп. Науки, 2). Головний навчальний корпус було завершено вчорні.
Окріс головних будівель, на території інституту (у кварталі між Басейною та Лагерною вулицями) відбувалося також будівництво корпусів: Механічної лабораторії (1914 – 1915 рр., не завершений), Дослідницької коксувальної станції (1916 – 1917 рр., незавершений), Машинної лабораторії (1914-1915 рр., незавершений), котельної (1914-1915 рр., не завершений) та, можливо, підсобних корпусів. Судя по пізнішим фотоматеріалам, було виконано і мурований з кованими металевими гратами паркан комплексу (зберігся фрагментарно).

З 1921 р. до складу комплексу інституту починають включати будівлі, розатшовані за межами його основної території. Склад та функціональне використання цих корпусів змінювалися в залежності від зовнішніх обставин та потреб вишу. У різний час у комплексі інституту (університету) входили: Д. Яворницького, 25, Олеся Гончара, 2, Олеся Гончара, 4.

Адресна книга:

1921 р. – Катеринославська робітнича художня студія.
1936 р. – кв.: Бродського О.І.
1938 р. – кв.: Бродського О.І.

2011-08-26
Змінено: 2011-11-18
Змінено:: 2013-01-23
Підготовано: В.С. Старостін

Бібліографія:

Весь Екатеринослав на 1913 год.
Днепропетровский горный институт. Книга I. История и развитие. – М.: Недра. – 1990.
Известия Екатеринославского Горного института им. Артёма (Сергеева). Т. XIV-й. – Екатеринослав, 1924.
Исторический очерк возникновения Екатеринославского Высшего Горного училища и его деятельность за первое десятилетие. – Екатеринослав, 1909.
Журналы Екатеринославской Городской Думы за январь – март 1900 года. – Екатеринослав, 1900.
Приднепровский край. – 1914. – 14 марта.
Приднепровский край. – 1914. – 29 марта.
Приднепровский край. – 1914. – 13 августа.

Посилання:

Бабицкий Литман Схарьев (Зхарьев) / Бекетов Алексей Николаевич / Бернардацци Александр-Иосиф Александрович / Бернардацци Евгений Александрович / Бродский Александр Ильич / Гагарина проспект, 2 / Городской водопровод. 1-я сеть. Фильтры / Греков Иван Гаврилович / Дмитра Яворницького проспект / Дмитра Яворницького проспект, 19, корпус, 1 / Дмитра Яворницького проспект, 19, корпус, 2 / Дмитра Яворницького проспект, 19, корпус, 3 / Дмитра Яворницького проспект, 19, корпус, 4 / Дмитра Яворницького проспект, 25 / Екатеринославская городская дума / Екатеринославская рабочая художественная студия / Кондратьев С.А. / Модерн / Науки проспект / Національний технічний університет «Дніпровська Політехніка» / Неоклассицизм / Олеся Гончара вулиця / Олеся Гончара, 2 / Олеся Гончара, 4 / Панафутин Георгий Иванович / Петровецкий Александр Никанорович / Писаржевського вулиця / План Нагірної частини міста Катеринослава 1834 року / Шевченка вулиця / Ячевський Леонард Антонович /