Дмитра Яворницького проспект, 91

Материал из Днепровская городская энциклопедии
Перейти к: навигация, поиск


1900-ті рр. – садибі надана поліційна адреса: Катерининський (з 1923 р. – К. Маркса) проспект, 127.
1962 р. – під час впорядкування адресації Проспекту будівлі надано адресу:: проспект К. Маркса (з 2016 р. – Д. Яворницького), 91. У комплексі садиби розміщені корпуси № 91А та № 91Б.

1872 – 1919 рр. – знаходиться у власності римо-католицької громади.
1919 р. – націоналізовано.

15.02.1872 р. – Міська дума затвердила право римо-католицької громади на володіння земельною ділянкою площею у 375 сажнів, яку було виділено з території Міського саду. Згідно плану ділянка вказується, як чіткий прямокутник розмірами 15 х 27,5 сажнів. У реальності ділянка мала план неправильної трапеції. Під час відмежування садиби землеміри спиралися на фіксовані межі Міського саду: по Проспекту та з існуючою садибою (сучасний проспект Д. Яворницького, 89); які у натурі перетиналися під тупим кутом.
1883 – 1884 рр. – розглядалася пропозиція придбати для розширення садиби костелу сусідню ділянку Єршевського.
10.06.1887 р. – Міська дума дозволила прирізати до садиби костелу земельну ділянку площею у 30 сажнів з території Міського саду для побудови церковного будинку.
17.11.1909 р. – Міською думою розглянуто подання щодо прирізки до садиби костьолу смуги землі площею у 36,85 сажнів. Питання було відкладено для більш ретельного вивчення. Прирізка, вірогідно, була здійснена у 1910 р.

1866 р. – МВС дало принципову згоду на побудову костелу у м. Катеринославі, за умови надання проєкту та наявності у католицької громади коштів, необхідних для здійснення будівництва. За твердженням громади на будівництво було зібрано 6 064 рублі.
1867 р. – архітектором А.В. Бродницьким виконано проєкт костелу. Згідно його пропозиції костел пропонувався зального типу з одним нефом. Головний об’єм прямокутний за планом, включав притвор, неф та пресвітерій. Загальні розміри 5 х 11,5 сажнів. Без апсиди. Над щипцем головного фасаду було запроєктовано встановити статую ангела з хрестом. Щипець вівтарної стіни завершувався гранчастою сигнатуркою. Головний фасад фланкувався двома дзвіницями у 9,5 сажнів заввишки. З боку пресвітерія до основного об’єму прилягали одноповерхові сакристія та баптистерій. У стилістичному відношенні костел мав отримати яскраво виражений романтичний характер, хоча система його декору була дещо хаотичною. Були наявні і серйозні конструктивні прорахунки. Техніко-будівельний комітет МВС не затвердив проєкту, направивши його на переробку до господарського департаменту МВС.
11.07.1869 р. – кардинально перероблений П.П. Меркуловим проєкт затверджено до будівництва. Новий проєкт був заснований на загальній схемі плану та об’ємів, запропонованих А.В. Бродницьким. Костел зберігав зальний характер та розмііщення основних приміщень. Прямокутний за планом головний об’єм будівлі з притвором, нефом та пресвітерієм мав розміри маййже ідентичні первісному проєкту – 4,7 х 11,5 сажнів. Разом із тим, були і важливі відмінності. Пресвітерій пропонувалося розділити на два яруси: нижній прямокутний та верхній гранчастий. Це дозволяло створити виразний вівтарний фасад не збільшуючи габаритів храму. До головного фасаду основного об’єму примикали дві дзвіниці 2,3 х 2,3 сажні за планом та у 8 сажнів заввишки, завершені восьмигранними шатрами. З боку пресвітерію до основного об’єму примикали одноповерхові прибудови сакристії та баптистерія. Також було запропоновано створити підвал під частиною корпусу (під підвищенням пресвітерію). Підвальний поверх мав отримати вхід з двору та по внутрішнім сходам через сакристію. Як і у первісному проєкті, костел було вирішено у романтичній стилістиці. Але загальну ідею було кардинально змінено. Замість первісних неоготичних елементів було запропоновано систему декору у романській стилістиці. При цьому було досягнуто відповідності загальних об’ємів, пропорцій та декору будівлі романським зразкам.
17.06.1872 р. – розпочато будівництво будівлі костелу.
1877 р. – звершено будівельні роботи.
04.01.1878 р. – завершена будівля прийнята губернським інженером.
07.05.1878 р. – костел освячений в ім’я св. Йосифа. Невдовзі по освяченні будівлі по червоній лінії Проспекту було встановлено ажурну залізну огорожу. Кінець 1880 – початок 1890-х рр. – у південно-західному куті ділянки побудований одноповерховий дерев’яний (дерев’яний, обкладений цеглою) церковний будинок.
1898 р. – спеціально для розміщення церковно-парафіяльної школи побудований двоповерховий мурований корпус (проспект Д. Яворницького, 91-А).
21.01.1900 р. – громадою передано на затвердження проєкт розширення костелу, оскільки існуючий корпус міг прийняти лише близько чверті парафіян. Проєкт, виконаний С.-А.Ю. Харманським, було затверджено МВС у лютому цього ж року. Згідно з проєктом основний об’єм корпусу мав бути розширений двома нефами з перенесенням зовнішніх стін в одну лінію з бічними фасадами дзвіниць. Первісні зовнішні стіни бічних фасадів повністю розбиралися. Бічні нефи, запроєктовані у два яруси з мурованою аркадою у першому та чавунними колонами у другому ярусі. Також було замінено чавунними колонами стіну, що відділяла головний неф від притвору. Збільшувався винос балкону хорів, через який організовувався прохід у другі яруси бічних нефів. Другі яруси також отримували окремі входи на сходи у дзвіницях. Планувалося і створення окремих виходів із сходів на вулицю. До головного фасаду прибудовувався великий мурований тамбур. Дещо переплановано було і вівтарну частину. Одноповерхові прибудови фактично було перетворено у окремі каплиці. Сакристія та амвон були перенесені, а внутрішні сходи до підвалу ліквідувалися. Відповідно до проєкту, зміни було підпорядковані первісній стилістиці будівлі, заданій П.П. Меркуловим. У формах нового тамбуру відтворювався первісний портал храму. На бічних фасадах обробка подвійних вікон першого ярусу була скопійована з оформлення вікон прибудов. Високі арочні вікна другого ярусу мали отримати заповнення готичного малюнку.
1901 р. – громадою взято у борг більше 1 000 рублів для термінових робіт з перебудови корпусу. Вірогідно, що це можна вважати датою початку будівельних робіт.
09.1905 р. – Тираспольським єпископом-ординарієм Йосипом Алоїзом Кесслером було проведено освячення будівлі костьолу (консекрація). Вірогідно, це було пов’язано із завершенням робіт з перебудови.
Під час перебудови у первісний проєкт перебудови внесені суттєві зміни. Рішення зовнішніх стін нефів не відповідає проєкту. Змінені пропорції, розміри та формлення віконних прорізів, тяги. Виконано одноповерхову прибудову до вівтарної стіни.
1909 р. – розроблено проєкт побудови нового двоповерхового будинку для школи та одноповерхового службового корпусу. Будівництво здійснено після 1910 року (Дмитра Яворницького проспект, 91Б).
1919 р. – після націоналізації садиби у оренду католицькій громаді віддавався лише корпус костелу. Інші будівлі на садибі перейшли у власність комунгоспу.
09.1933 р. – костел зачинений.
1942 р. – друге відкриття костелу. У будинку проведено ремонті роботи. Відновлено орган.
1943 р. – будинок костелу дещо пошкоджено під час боїв восени. Обсяги пошкоджень не встановлені.
1947 р. – міська рада наполягає на передачі будівлі костелу на баланс громаді. Громада відмовлялася, мотивуючи свою позицію повною відсутністю коштів, необхідних для капітального ремонту будівлі.
1948 р. – у проєкті відновлення забудови Проспекту садибу костелу пропонується використати для побудови корпусу Оперного театру. У подальшому від цієї пропозиції відмовилися.
30.07.1948 р. – рішенням № 1837 Дніпропетровської обласної ради будівлю костелу передано на баланс Дніпропетровської міської ради.
30.07.1948 р. – рішенням № 1600 Дніпропетровської міської ради корпус костелу передано під розміщення Публічної міської бібліотеки. У будинку проведено косметичний ремонт, обладнано читальну залу на 200 місць. Але, створити книгосховище, яке б відповідало розміру книжкового фонду, не вдалося.
01.1949 р. – бібліотека виселена з будинку колишнього костелу.
12.02.1949 р. – рішенням міськради будівлю передано міському комітету фізкультури для перебудови у спортзалу. Проєкт реконструкції розроблений архітектором В.Ф. Ковалевичем.
05.1951 р. – відкрито «Будинок Спорту». Під час реконструкції будинок зазнав мінімальних перепланувань, оскільки його планувальна структура цілком відповідала новим цілям. У головному нефі розмістилися: боксерський ринг та поміст для штангістів. Бічні нефи використовувалися для тренувань. При цьому було перероблено: конструкції даху та металеві колони других ярусів бічних нефів (пошкоджені у 1943 р.). У будинку також були створені: душова, кімнати методроботи, кімната відпочинку та медпунк. Найбільш помітних змін зазнав головний фасад будівлі. Фасад було надбудовано високим парапетом, виведеним в один рівень з карнизами дзвіниць. Цілком перебудований та розширений тамбур головного входу, а його дах трансформований у відкриту терасу. Цілком перероблено і частково ліквідовано вікна. У габаритах головного нефу фасад прикрашений гігантським портиком коринфського ордеру у фронтоні якого розміщено картуш з прапорів та значка ГТО. Парапет над фронтоном прикрашений ліпним фризом з фігурами спортсменів. Стіни фасаду отримали прямокутне рустування. Стару огорожу повністю демонтовано. Створені перед фасадом зовнішні сходи прикрашені декоративними вазами, ростовими скульптурами фізкультурників та ліхтарями. Новий образ будівлі завершувався на бічних фасадах дзвіниць. Дворові фасади корпусу змінено не було.
1984 р. – будівлю передано під розміщення управління спортивних лотерей та перебудовано у адміністративну будівлю. Пристосування корпусу було досягнуто мінімальними засобами. Головний неф (окрім апсиди) було розділено по висоті дерев’яним перекриттям, а бічні нефи розділено на кабінети.
1992 р. – відродженою католицькою громадою міста розпочато клопотання щодо повернення будівлі костелу.
21.10.1996 р. – будівлю передано на баланс обласної ради.
26.01.1998 р. – рішенням заступника голови облради будівлю продано ТОВ «Фін-Інвест».
07.1998 р. – будівлю придбано панамською корпорацією «Вілнорз».
08.08.1998 р. – будівлю придбано фірмою Dugsbery, Inc (місце реєстрації США).
24.12.1998 р. – Вищий арбітражний суд України визнав незаконним продаж будівлі з комунальної власності.
28.07.2006 р. – у будинку відбувається пожежа. Починається руйнація будинку.
27.06.2007 р. – скориставшись запустінням у будівлі та відсутністю охорони, католицька громада почала наводити порядок у приміщеннях.
01.07.2007 р. – епіскоп Харківсько-Запорізької дієцезії Станіслав Палевський виконує освячення будівлі.
03.07.2007 р. – охорона фірми Dugsbery, Inc виганяє католиків з будівлі.
04-27.07.2007 р. – католицька громада відправляє цілодобові молебні на Проспекті перед будівлею, вимагаючи повернення його вірянам. До громади приєдналися монахи-францисканці з усієї України. У подальшому відправи на Проспекті провадилися щотижнево аж до 2010 року.
11.07.2007 р. – власник будинку розпочав роботи по його капітальній перебудові у офісний центр. Встановлено паркан та з 20.07. розпочато демонтаж конструкцій даху та перекриттів.
25-26.07.2007 р. – за участі консула Польщі досягнуто домовленість щодо зупинки робіт та розпочато перемовини щодо повернення будівлі громаді.
09.2007 р. – після дощів на стінах головного нефу проявилися старі фрески.
04.11.2008 р. - Dugsbery, Inc, міська влада та релігійна громада підписали протокол щодо намірів відносно повернення будівлі.
21.01.2009 р. - Dugsbery, Inc подала позов проти громади на компенсацію у 1 000 000 гривень за відправи перед будинком. Громада оцінила це, як розрив мирової угоди.
25.01.2009 р. – громада розпочала молитовний протест. Усю діяльність було перенесено на Проспект перед храмом. Направлено листи у посольства США з вимогою зупинити свавілля компанії.
02.02.2009 р. – перед храмом встановлено хрест.
13.02.2009 р. – з парафіянами перед храмом зустрілися посол Польщі Я Ключковський та генеральний консул Польщі у м. Харкові Г. Серочинський. У цей же день посол отримав гарантії, що облдержадміністрація виступить третьою стороною у конфлікті за будівлю храму.
19.02.2009 р. – Вищий господарський суд України визнав незаконними рішення судів нижчих інстанцій, що визнавали право власності на будівлю за Dugsbery, Inc. Справу повернуто до суду першої інстанції.
20.02.2009 р. – невідомі повалили встановлений перед будинком хрест.
26.02.2009 р. – відхилений позов до громади у 1 000 000 гривень.
04.04.2009 р. – вдруге повалено хрест перед храмом.
15.03.2009 р. – недільну службу перед будівлею провів епіскоп-ординарій Харківсько-Заорізької діецезії Станіслав Падевський.
19.03.2009 р. – Господарський суд Дніпропетровської області розпочав новий розгляд справи щодо прав на будівлю за участі облдержадміністрації, як третьої сторони конфлікту.
21.03.2009 р. – під час свята на честь покровителя костелу відбувся хресний хід та меса під будівлею, за участі усіх католицьких епіскопів України.
23.04.2009 р. – Верховний суд України відхилив касаційну скаргу Dugsbery, Inc.
25.07.2009 р. – Господарський суд Дніпропетровської області прийняв рішення щодо визнання права власності громади на будівлю костелу та повернення його з чужого незаконного володіння.
10.08.2009 р. – колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду підтвердила право власності громади на будівлю.
14.08.2009 р. – чудо відкриття дверей.
20.08.2009 р. – спроба представників Dugsbery, Inc. вигнати вірян з храму. Зупинена міліцією. Розпочато цілодобове чергування вірян у будівлі. Ввечері проведено першу літургію.
23.08.2009 р. – вперше за 60 років у храмі відправлено недільну месу.
29.08.2009 р. – епіскоп-ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії Марьян Бучек провів врочисту відправу по освяченню храму. Обряд освячення вів епіскоп-помічник Києво-Житомирської дієцезії Станіслав Широкорадюк. У торжествах також прийняли участь: епіскоп Одесько-Сімферопольский Петро Мальчук, настоятель братів капуцинів в Україні Блажей Суска, посол Польщі Я. Клочковський та генеральний консул Г. Серочинський. Проведено хресний хід.
2010 р. – розпочато роботи з відновлення та реставрації будівлі. Проєкт розроблено групою архітекторів під керівництвом О.П. Вандюк.

Адресна книга:

1878 р. – костел Св. Йосипа.
1899 р. – костел Св. Йосипа; церковно-парафіяльна школа.
1901 р. – костел Св. Йосипа; Римо-католицьке товариство допомоги бідним у м. Катеринославі.
1914 р. – костел Св. Йосипа; церковно-парафіяльна школа; комітет допомоги біженцям-полякам.
1915 р. – костел Св. Йосипа; церковно-парафіяльна школа; комітет допомоги біженцям-полякам.
1933 р. – костел Св. Йосипа.
1934 р. – виставкова зала Палацу Піонерів; склорізна майстерня.
1941 р. – виставкова зала Палацу Піонерів.
1942 р. – костел Св. Йосипа.
1943 р. – костел Св. Йосипа.
1944 р. – костел Св. Йосипа.
1945 р. – костел Св. Йосипа.
1947 р. – костел Св. Йосипа.
1948 р. – костел Св. Йосипа; Публічна міська бібліотека.
1949 р. – Публічна міська бібліотека.
1951 р. – «Будинок Спорту».
1971 р . –«Будинок Спорту».
1984 р. – Зональне управління спортивних лотерей.
1994 р. - Українське товариство спортивних лотерей «Ніка», інформаційний центр «Україна».
2009 р. – костел Св. Йосипа.
2010 р. – костел Св. Йосипа.

2012-01-09 Змінено: 2019-12-01
Підготовано: В. Старосіин
Ця стаття підготована за підтримки «Програми «Культурна столиця».

Бібліографія:

Держархів Дніпропетровської області, ф.р. 416, оп. 1, д. 173.
Держархів Дніпропетровської області, ф.р. 416, оп. 2, д. 1061.
Дерябин Ф.Н. Генеральный план реконструкции Днепропетровска // Днепровская правда. – 1947. – 24 апреля.
Днепровская молва. – 1899. – 10 января.
Днепровская правда. – 1948. – 15 сентября.
Днепровская правда. – 1949. – 16 февраля.
Днепровская правда. – 1951. – 5 мая.
Дніпропетровська газета. – 1941. – 10 грудня.
Зоря. – 1951. – 6 мая.
Известия Екатеринославского городского общественного самоуправления. – 1909. – 1 декабря. - № 11.
Костел святого Йосипа (Дніпро) // uk.wikipedia.org
Російський державний історичний архів, Ф. 76, Ч. 1, Д.191.
Російський державний історичний архів, Ф. 821, Оп. 125, Д. 2414.
Російський державний історичний архів, Ф. 1293, Оп. 76, Д. 191.
Російський державний історичний архів, Ф. 1293, Оп. 132, Д. 1900.
Російський державний історичний архів, Ф. 1293, Оп. 166, Д. 95.
Соколов В. Обзор истории Римско-католического прихода (конец XVIII – начало ХХІ столетий) // Харків і Польща: люди і події. Матеріали Міжнародної наук.-практ. конф. / Генеральне консульство Республіки Польща в Харкові, Польський Дім у Харкові. – Харків, 2006.
Фоменко А. Костьол – Будинок спорту // Наше місто. – 1994. – 9 серпня.
http://dniprokatolik.net

Ілюстрації:

Посилання:

Dugsbery, Inc / Бродницкий Альберт Викентьевич / Бучек Марьян / Вандюк Елена Филипповна / Вілнорз / Дворец Пионеров / Декоративизм / Дмитра Яворницького проспект / Дмитра Яворницького проспект, 89 / Днепровская центральная городская библиотека / Дом Спорта / Екатеринославский деканат / Екатеринославский комитет помощи беженцам-полякам / Єршевського будинок / Зональное управление спортивных лотерей / Кесслер Иосиф Алоиз / Ключковский Яцек / Ковалевич Владимир Фёдорович / Мальчук Петр / Меркулов Петр Петрович / Міський сад ім. Лазаря Глоби / Падевский Станислав / Проєкт відновлення Проспекту / Римско-католическая церковно-приходская школа / Римско-католическое общество пособия бедным в г. Екатеринославе / Романтизм / Святого Иосифа костёл / Серочинський Гжегож / Суска Блажей / Україна, інформаційний центр / Українське товариство спортивних лотерей, Ніка / Фін-Інвест ТОВ / Харманский Станислав-Антон Юлианович / Широкорадюк Станислав / Эклектика /