Повстенко Олекса Іванович

Материал из Днепровская городская энциклопедии
Версия от 22:09, 6 августа 2022; TFDE (обсуждение | вклад) (Новая страница: «Category: архітектор Category: вчений Category: художник (25.02.1902, містечко (село) Хащувате, Гайси…»)
(разн.) ← Предыдущая | Текущая версия (разн.) | Следующая → (разн.)
Перейти к: навигация, поиск

(25.02.1902, містечко (село) Хащувате, Гайсинського повіту, Подільської губернії (Гайворонівська міська громада. Голованівський район, Кіровоградської області. Україна) – 15.01.1973, м. Вашингтон, округ Колумбія, США)

1918 – 1919 рр. – служить козаком Богданівського полку окремої Запорізької дивізії УНР.
1927 р. – закінчив навчання у волинському індустріальному політехнікуму.
-закінчив аспірантуру НДІ промислового будівництва у м. Харкові.
1929 – 1934 рр. – займає посаду викладача у Харківському будівельному технікумі (курс будівельної справи та будівельної механіки) та Харківському інженерно-будівельному інституті (курс будівельних матеріалів).
-за сумісництвом працює на посаді інженера-архітектора у ДІПРОМЕЗі, на будівництві Харківського поштамту, у будівельному відділі НКО та у проєктному відділі Управління Південних залізниць.
1935 р. – після переїзду до м. Києва займає посаду архітектора у проєктному інституті Шкілпроєкт НКО УРСР.
З 1937 р. – займає посади завідуючого кабінетом архітектури та керівника відділу при правлінні Спілки архітекторів України
1939 – 1941 рр. – член наукової ради Софійського архітектурно-історичного музею у м. Києві.
1941 – 1943 рр. – директор Софійського архітектурно-історичного музею у м. Києві. Фактично врятував від знищення храм св. Софії. У 1941 р. врятував храм св. Софії від підриву при відступі Червоної Армії.
1943 р. – нетривалий час читає курс українського мистецтва у Мистецько-промисловій школі у м. Львові.
1944 р. – виїхав до Словаччини, а потім до Німеччини де опинився у американській зоні окупації у таборі для переміщених осіб у м. Аугсбург.
1946 – 1949 рр. – викладає в Українському Вільному університеті.
1949 р. – емігрував до США.
-працює у приватній фірмі Гораса Пізлі та Франка Кола.
-працює у приватній проєктній фірмі Міпс-Петтікорд-Міпс.
1959 р. – запрошений посаду архітектора-проєктувальника канцелярії головного будівничого Капітолію у м. Вашингтон, округ Колумбія.
-дійсний член Української вільної академії наук.
-дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка (США).
Похований на православному цвинтарі у Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.

У 1937 – 1941 рр. – приймав участь у мистецьких виставках у Києві, Харкові, Одесі, Москві та Львові.
У 1946 – 1949 рр. – приймав участь у мистецьких виставках у Аугсбурзі, Мюнхені, Берхтесгадені, Баден-Бадені.
-приймав участь у мистецьких виставках у Нью-Йорку, Філадельфії та Вашингтоні.
У 1960-х рр. виконав багато графічних робіт для видань Капітолію США.

Друковані праці:
«Будівельна справа. Курс підвищення кваліфікації робітників» (1931); «Проєкти шкіл» (1932); «Проєкт олнокомплектної школи-семирічки» (1932); «Альбом проєктів сільськогосподарського будівництва» (1933); «Батьківщина Т.Г. Шевченка в її минулому і сучасному» (АРУ, 1939, ч. 2); «Архітектурні роботи Т.Г. Шевченка» (АРУ, 1939, ч. 2); «Стильові особливості бароко на Україні» (АРУ, 1940, ч. 10); «Словник архітектурних термінів» (1939 – 1941); «Княжий Чернігів» (Наші Дні, 1944, ч. 2); «Київ. Альбом архітектурних пам’яток» (1946); «Наш Київ святий» (1946); «Фрески і мозаїки св. Софії в Києві» (Українське мистецтво, 1946, ч. 1); «Історичні плани Києва» (1947); «Фрески і мозаїки Михайлівського (Дмитрівського) монастиря в Києві» (Українське митсецтво, 1947, ч. 2); «Українське національне мистецтво» (підготовано 1947); «Історія українського мистецтва» (ч. 1, 1948); «Київська катедра св. Софії як оригінальна пам’ятка української національної архітектури» (Український Вісник, 1949, 17 листопада, № 92); «Золоті Ворота» (Нові Дні, 1953, ч. 36); «Катедра св. Софії у Києві» (Нью-Йорк, 1954); «Церква св. Андрія Первозванного у Києві» (Нові Дні, 1954, ч. 50); «Золотоверхий Київ» (1955); «Мистецька данина Шевченкові у творчості київських графіків» (Нотатки з мистецтва, 1966, ч. 4); «З рідним народом – до вершин мистецтва» (Нотатки з мистецтва, 1966, ч. 5); «Лемківщина та її мистецтво» (Свобода, 1968, ч. 8-11); «Катедра св. Софії і доля архітектурних пам’яток Великокняжої доби України» (1969); «Церква Різдва Христового у Києві на Подолі (церква-усипальниця Великого Кобзаря)» (Нові Дні, 1972, ч. 267).

1920 – 1930-ті рр. – розробив ряд типових проєктів будівель шкільних, бібліотечних та клубних будівель, які було реалізовано у Києві, Харкові, Запоріжжі, Херсоні, Умані, Переяслві, Новоград-Волинському, Шепетивці, селищах Донбасу.
-виконав проєкт корпусів Криворізького педагогічного інституту. Повністю зруйновано у 1944 р.
-виконав проєкт корпусів Черкаського педагогічного інституту (можливо переробка фасадів корпусу 1930 р.)
-виконав проєкт корпусів НДІ педагогіки у м. Харкові.
-виконав проєкти ряду корпусів для Південної залізниці у м. Харкові.
-виконав проєкт житлового будинку ІТР у м. Харкові.
-виконав проєкт корпусів Харківської обсерваторії неподалік м. Люботина.
1944 р. – розробив проєкт будинку управління електростанції у м. Нітра в Словччині.
1949 р. – спільно з О. Корбіним виконав проєкт церкви Пресвятої Трійці для Вінніпегу.
1950-ті рр. – виконав оформлення проєкту реконструкції «Космос Клубу» у м. Вашингтоні.
1950-ті рр. – виконав оформлення проєкту реконструкції Корейського посольства у м. Вашингтоні.
1956 р. – виконав проєкт храму св. Симона для м. Париж.
Кінець 1950-х рр. – виконав проєкт архітектурного оформлення фасадів одного з музейних корпусів Смітсонівського інституту, який планувалося добудувати у м. Вашингтоні.
1959 р. – фактично керує проєктними роботами по реконструкції Капітолію у м. Вашингтон: інтер’єр зали вестибюлю та приймальні особливого призначення (для видатних гостей) у центральній частині східного крила; остаточний проєкт підземних гаражів конгресу (1962); архітектурна експозиція у ротонді першого поверху; перебудова та розширення центральної та північної частин (із забудовою внутрішніх дворів); проробки реставрацій та змін фасадів; бронзові канделябри для головних канцелярій (їх також використали для Бібліотеки Конгресу); бронзові меморіальні таблички; різьблені прикраси годинників; бронзові ліхтарі у портиках Сенату та Конгресу; графічні роботи для будівлі (фіксація елементів фасадів, для подальшого використання у планованій добудові західної частини).
-виконував проєктні роботи по ремонтам корпусів Бібліотеки Конгресу (нереалізований великий комплекс 1961 р., стенди для рідкісних книг та рукописів), Верховного Суду (проєкт експозиції для історичних актів), приміщень Сенату та Палати Предствників у Капітолії, Ботанічного саду.
-проєкт виставкових стендів для Бібліотеки Конгресу було дозволено використати Королівському музею у м. Лондоні.
-за його проєктом виконано іконостас Української Православної Церкви св. Андрія Первозванного у м. Вашингтоні.

Середина 1930-х рр. (до 1936 р.) – розробив типовий проєкт школи реалізований у кількох містах України. В тому числі у м. Дніпропетровську по О. Конисського, 79 та Любарського, 84.

2022-08-06
Підготовано: В.С. Старстін

Библиография:

Архітектура Радянської України. – 1938. - № 10-11.
Магдинец В. Он спас Святую Софию // Еженедельник 2000. – 2003. – 25 апреля – 1 мая. - № 17 (169).
Одарченко П. О. Повстенко – архітект і мистецтвознавець // Сучасність. – 1973. – вересень. – Ч. 9.
Олекса Іванович Повстенко // http://nzsk.org.ua
Повстенко, Олекса Іванович // http://uk.wikipedia.org/
Повстенко Олекса Іванович // http://ukr-lib.com

Посилання:

Любарського, 84 / Олександра Кониського, 79 /