Кримський шлях

Материал из Днепровская городская энциклопедии
Перейти к: навигация, поиск


Під цією назвою відомі системи і більш ранній лівобережний прохід шляху, і більш пізній – правобережний, які об’єднувалися на лівобережжі при Микитинській переправі.
Лівобережна гілка шляху в пізніший час вказується, як Брилів шлях.
Правобережна гілка шляху починалася від Переволочанської переправи через р. Дніпро (район с. Мишурин Ріг, Дніпропетровської області), а у XVIII ст. – від Крюкова посаду (у складі м. Кременчуг) (через це Д. Яворницький називав його «Крюківським»). На півдні тракт виходив до Кичкаської переправи через р. Дніпро (м. Запоріжжя) та до Великого Лугу в районі розміщення Січей.
Через територію міста тракт проходив по двом напрямам, які умовно можуть бути визначені як: Верхній та Нижній.
Верхня ділянка Кримського тракту орієнтовно проходила вододілом річок Дніпро та Мокра Сура в районі сучасної лінії залізниці, Криворізького шосе, Криворізької вулиці та Запорізького шосе.
Нижня ділянка Кримського тракту проходила вздовж узбережжя Дніпра через Таромське, Сухачівку, Діївку, Новий Кодак, Половицю, Мандриківку, Лоц-Кам’янку.
Кримський тракт не відносився до старих татарських, чи чумацьких шляхів (за визначенням Д. Яворницького).

Перші згадки про існування верхньої ділянки тракту відносяться до 1630-х рр.
Виникнення нижньої дільниці тракту інколи пов’язують із правобережною лінією «глухівської пошти», створеною у 1730-ті рр. для зв’язку Січі із столицею Гетьманщини. Її станції розташовувалися у Новому Кодаку, Пушкарівці, Домоткані, Бородаївці, Дніпровокам’янці і далі до Крюкова. Все ж вірогідніше, що від Нового Кодаку «глухівська пошта» виходила на верхню ділянку тракту, який проходить повз ті ж населені пункти. Нижню ж ділянку було сформовано у 1750 – 1760-х рр., під час інтенсивного створення вздовж Дніпра зимівників та слобід.
У останній чверті XVIII ст. нижню ділянку тракту, в межах м. Катеринославу, часто називали Великим шляхом («Большой дорогой»).
З 1776 р., після визначення Нового Кодака повітовим містом, розпочинається розділення тракту на дві дільниці. На межі 1780 – 1790-х рр., коли частина нижньої дільниці була включена у планувальну структуру м. Катеринослава, цей розділ оформився остаточно. В подальшому Кримський тракт існував під двома назвами: Верхньодніпровський поштовий тракт та Нікопольский шлях.

В межа міста сформувалася значна кількість з’єднувальних шляхів між верхньою та нижньою гілками, які були пов’язані із переправами через р. Дніпро та значними поселеннями вздовж нижньої гілки. Сер. XVIII ст. – утвердився шлях від Усть-Самарського перевозу через р. Дніпро до верхньої гілки шляху.

Підготовано: В. Старостін

Бібліографія:

Военно-топографо-статистическое описание Екатеринославской губернии. 1821 г // Джерела з історії Південної України. Т. 10. Описи Степової України останьої чверті XVIII – початку ХІХ століття. – Запоріжжя, 2009.
Лащенко Х. До історичної географії Запорожжя часів Нової Січі: шляхи, броди і переправи як елементи єдиної системи сполучень // Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України Запорізького державного університету: Південна Україна XVIII – XIX століть. Вип.3. – Запоріжжя, 1998.
Репан О., Старостін В., Харлан О. Палімпсест. Коріння міста: поселення XVII – XVIII ст. в історії Дніпропетровська. – К., 2008.
Яворницький Д.І. Вольності запорозьких козаків. Твори у 20 томах. Т. 2. – Запоріжжя, 2005.

Посилання:

Бакинська вулиця / Близнюківський узвіз / Брилів шлях / Великий шлях / Верхньодніпровський поштовий тракт / Воздвиженський узвіз / Діївка, село / Дмитра Яворницького проспект / Дніпро, ріка / Запорізьке шосе / Криворізька вулиця / Лоц-Кам’янка, село / Мандрыковка, предместье (деревня) / Нижний, посёлок / Нікопольський шлях / Новый Кодак, город / Половиця, слобода / Сухачівка, село / Таромське, село / Усть-Самарський перевіз /