Неоклассицизм

Материал из Днепровская городская энциклопедии
Перейти к: навигация, поиск


Під терміном «неокласицизм», уведеним у обіг у 1910-х рр., розуміється специфічний напрям у архітектурі Російської імперії початку ХХ ст.
Сьогодні його визначають, як «первісну форму негативної реакції на модернізм», спробу, звертаючись до витоків класичного зодчества вивести архітектуру з творчого тупику. Разом із тим, звернення до неокласицизму пов’язано також із відмовою від національних стилізацій історизму та модерну (варіанти неоруського стилю та руського модерну) на користь формування єдиного «імперського («державного») стилю».
Стилістика неокласицизму більш ніж багатогранна та, в цілому, зводиться до трьох основних течій:
- розвиток технічних та творчих прийомів модерну з дещо іншими стилістичними орієнтирами (модернізована класика, класицизований модерн);
- детальні імітації творів руського ампіру 1810 – 1830-х рр. (археологічний ннапрям);
- детальні імітації творів італійського відродження.
Поява неокласичних тенденцій в архітектурі імперії відноситься до початку 1900-х рр. У Катеринославі поява неокласицизм відбувається на рубежі 1900 – 1910-х рр. Найбільш значні об’єкти було зведено у 1913 – 1915 рр. Будівництво останніх будівель, у яких простежується вплив неокласицизму, відноситься до середини 1920-х рр. В цілому у місті було представлено усі три течії стилю.
До представників першої течії стилю можна віднести С.В. Віленського, за проєктами якого побудовано декілька прибуткових будинків та комерційних будівель.
Перший, за часом побудови, та один з найбільш значних об’єктів другої течії є комплекс головних павільйонів Катеринославської виставки, спроєктований та побудований Ф.Е. Вишинським у 1909 – 1910 рр. Сам архітектор вказував на «труднощі здійснення деталей стилю «ампір» у Катеринославі, де немає досвідчених майстрів, у чому тоді ж встиг переконатися, та й враховуючи відсутність тут креслярів та техніків, знайомих із цим стилем».
Найзначнішим реалізованим об’єктом жругої течії неокласицизму став комплекс Катеринославського гірничого інституту, побудований за проєктом братів Бернардацці.
Найзначнішим майстром стилю, що працював у місті, був О.Л. Красносельский. Серед його робіт присутні об’єкти усіх трьох основних течій неокласицизму: модернзованої класики (прибуткові будинки, навчальний корпус ВЖК); археологічного (пансіонат Маріїнської гімназії, арка входу до Міського саду); ренесанскного (будинок Пріцкера). За його проєктом зведено і останню велику будівлю архітектурної доби – Палац Профілактики.

У 1930-ті рр. практики неокласицизму мали величезний вплив н формування радянського декоративізму.

Бібліографія:

Борисова Е.А., Каждан Т.П. Русская архитектура конца XIX – начала ХХ века. – М., 1971.
Брумфилд У. Антимодерн в русской архитектуре // Родина. – 2010. - № 8.
Южная заря. – 1910. – 21 сентября.

Посилання:

Андрія Фабра, 13 / Бернардацци Александр-Иосиф Александрович / Бернардацци Евгений Александрович / Виленский С.В. / Володимира Винниченка, 2 / Вышинский Франц Егорович / Гагарина проспект, 2 / Дворец Профилактики / Декоративизм / Дмитра Яворницького проспект, 19, корпус, 1 / Дмитра Яворницького проспект, 106 / Красносельський Олександр Леонтійович / Крутогірний узвіз, 12 / Мечникова, 3 / Михайла Грушевського, 11 / Міський сад ім. Лазаря Глоби. Головний вхід / Национального горного университета комплекс / Севастопольська, 17 / Сергія Нігояна проспект, 4 / Соборна площа, 5 / Філософська, 46 / Южно-русская Областная сельскохозяйственная, промышленная и кустарная выставка, Екатеринослав, 1910 год /