Брилів шлях


Лівобережна гілка Кримського шляху починалась від Орлику та Китайгороду. Шлях мав кілька варіантів проходження. Найстаріша (і головна) його гілка проходила від Китайгороду по четвертій надзаплавній терасі долини р. Дніпро. По другій, і третій надзаплавним терасам паралельно проходило декілька нестабільних (в силу особливостей рельєфу) і нерегулярно використовуваних відгалуженнь.
Перший опис подорожі по напряму головної гілки належить шляхтичу Б. Машкевичу, який у 1647 р. брав участь у експедиції князя Я. Вишневецького до його нових володінь проти острова Хортиці. На підході до р. Самари експедиція спустилася із четвертої тераси, переправившись через річку при її впадінні у р. Дніпро. На самарському лівобережжі експедиція піднялася на вододіл (орієнтовно до головної лінії Придніпровської залізниці) і далі рушила вздовж Дніпра через верхів’я балок та річок.
У XVII ст. в цілому сформовано напрям головної гілки безпосередньо по надзаплавній терасі майже до берега р. Самари, де розділявся. Основна гілка повертала праворуч до Старої Самари (Новобогородицької фортеці) і Старосамарського перевозу через р. Самару і далі до Усть-Самарського перевозу. Друга гілка повертала ліворуч до Піщаного броду через р. Самару і далі по узбережжю р. Самари до бродів при Самарському Пустельно-Миколаївського монастиря і Сумського шляху. На самарському лівобережжі шляхи від Піщаного броду, Старосамарського та Усть-Самарського перевозу сходилися на вододілі і далі єдиним шляхом проходили вздовж Дніпра.
У XVII ст. формується перехрестя головної гілки із Кодацьким шляхом (поєднував Новокодацький перевіз через р. Дніпро із бродами на р. Самарі при Пустельно-Миколаївському монастирі). Швидше за все у цей же час починають використовуватись і дрібні відгалуження по другій та третій надзаплавним терасам долин р. Дніпро між рр. Оріль та Самара, але докладних відомостей щодо їх використання немає.
За часів Нової Січі із побудовою вздовж р. Дніпро системи російських редутів і утворення слобід прибережна частина шляху почала використовуватись значно інтенсивніше, хоча її структура лишалася нестабільною і залежною, від розливів р. Дніпра, змін напряму течії дрібних річок, конфігурації стариць та боліт і переміщення піщаних кучугур.
У 1773 р. академік Гільденштедт зазначає, що від Богородицької фортеці проходить шлях «к линии» до фортеці Царичанка у 74 версти, який далі розходиться до Полтави та Кременчука. Але він обрав інший шлях «частково найкоротший до Кременчука, до певної міри, через те, що вздовж Дніпра йдуть запорожські села». Від Богородишного він їхав 7 верст через піщані кучугури та піщаній рівнині, повз Миколаївський редут до озера та слободи «Моченівки» (Мовчанівки). Від них 1 версту до початку довгого озера «Прогни» (Progni) (Прогної), 4 версти вздовж нього до кінця, де на східному боці озера стоїть Кам’янський редут, в одній версті вище, на східному боці озера, слобода Кам’янка. У цих місцях розташовано перевіз через р. Дніпро. На 8 версті від Кам’янки шлях виходив до річки Проточі, а ще через 7 верст – до Сокільського редуту і далі на слободу Бригадирівка.
З кінця XVIII ст. головна гілка шляху носила назву «Брилів шлях». Відповідно до легенд, наведених Г. Залюбовським, шлях впорядковували для проїзду імператриці Катерини ІІ від Царичанки до Кодацького перевозу. І окрім іншого намітили його напрям «невеликими, але частими курганчиками («могилками») з свіжої землі, що чорніли в ряд вздовж нього «неначе брилики, рядом покладені понад дорогою»». І хоча цю поїздку було викреслено із планів подорожі, але облаштування шляху проіснувало досить тривалий час, аби закріпитись в його назві на ділянці між річками Оріль та Самара.
З 1790-х рр. - нижча гілка шляху в межах сучасного міста розділяється на два напрями, які розходяться від наплавного мосту через р. Дніпро при с. Мануйлівка (Поповка): до Рибальського порому через р. Самару проходили Олександрівський та Таганрозький транзитні шляхи; до с. Кам’янки шляхів у складі Кобиляцького (Полтавського) та Нехворощанського транзитних шляхів.
На 1853 р. – основна гілка Брилева шляху проходить територією міста по напряму сучасних вулиць Брилів Шлях та Старочумацька і розходиться вздовж берега р. Самари до парому у Рибальському та в бік колоній Йозефсталь і Кронсгартен та далі до м. Новомосковська. Переправа на Піщаному броді через р. Самару все ще існує, але шлях від неї лівим берегом р. Самари вже проходить лише на с. Новоселівку. Від Рибальского порому утверджені в цей час транзитні шляхи проходять через містечко Одинківку.
В цілому у ХІХ – на початку ХХ ст. окремі ділянки Брилевого шляху входили до складу офіційних транзитних шляхів, але власне він вважався звичайним сільським шляхом. Разом із тим, Г. Залюбовський вказував що головна гілка, що проходила повз села по «заломам», тобто по підвищенню, що переходить у долину й низину «заломлюється», шлях був «прямолінійний та найбільш зручний для проїзду весняною та осінньою порами року» при ширині помітно більшій ніж для звичайних сільських шляхів. Тож шлях продовжував використовуватись досить інтенсивною, незважаючи на низький офіційний статус.
У 1913 – 1914 рр. – при побудові лінії Мерефа-Херсонської залізниці дещо змінилася конфігурація шляху вздовж р. Самари.
З початку 1930-х рр. шлях почав вростати у структуру міської забудови. На початку 1930-х рр. вздовж шляху сформувались перші квартали вулиць Брилів Шлях та Березинська у с. Кам’янка. У другій половині 1930-х рр. створюються перші квартали вулиці Старочумацької у складі селища Нове Клочко.
Назва «Брилів шлях», як один з міських топонімів використовується ще наприкінці 1940-х рр.
Протягом 1940 – 1950-х рр. значні ділянки шляху включено до складу вулиць Брилів Шлях та Старочумацька.
У 1970 – 1980-х рр. – під час будівництва житлових масивів Березинський та Лівобережний ділянка шляху, який ще проходив у цьому районі, була ліквідована.

2022-07-15
Підготовано: В.С. Старостін

Бібліографія:

Гильденштедт И.А. Дневник путешествия в южную Россию академика Санкт-Петербургской Академии наук Гильденштедта в 1773—1774 г. // Записки Одесского общества истории и древностей. 1879. Т. 11.
Залюбовский Г. Брилевый шлях // Екатеринославский Юбилейный листок. – Екатеринослав, 1887.
Лащенко Х.Г. До історичної географії Запорожжя часів Нової Січі: шляхи, броди і переправи як елементи єдиної системи сполучень // Південна Україна XVIII – XIX століття. – Вип. 3. – Запоріжжя, 1998.
Уривки із спогадів Богуслава Маскевича // Мицик Ю. Козацький край. – Дніпропетровськ, 1997.

Посилання:

Березинська вулиця / Березинський, житловий масив / Братства Тарасівців вулиця / Брилів Шлях вулиця / Бутова вулиця / Гильденштедт Йоган Антон / Дніпро, ріка / Йозефсталь, колонія / Кам’янка, село / Кодацький шлях / Корибут-Вишневецький Єремія-Михайло, князь / Кримський шлях / Лівобережний, житловий масив / Ломівське Плесо / Мануйлівка, село / Машкевич Богуслав Казимир / Мерефо-Херсонская железная дорога / Миколаївський редут / Мовчанівка озеро / Мовчанівка, слобода / Наплавний міст / Нехворощанський транзитний шлях / Новобогородицька фортеця / Новокодацький редут / Олександрівський транзитний шлях / Полтавський транзитний шлях / Рибальський пором / Самара, ріка / Старосамарський перевіз / Старочумацька вулиця / Сумський шлях / Таганрозький транзитний шлях / Усть-Самарський перевіз /