Проект развития города 1925 – 1927 гг.

Проєкт розвитку міста 1925 – 1927 рр. досі вивчений недостатньо. Точні дати його розробки та затвердження не встановлені. Реконструкцію схеми проєкту можливо провести лише за дотичними відомостями і далеко не в повному обсязі.
Розробку проєкту розвитку було розпочато Окркомунгоспом у 1925 р. Серед причин, які змусили розпочати роботи над «проєктом розвитку» вказувалися швидкі темпи нового будівництва, відновлення передреволюціних чисельності населення та виробничих потужностей.
Головний принцип проєкту – економічність – було заявлено керівником Комунгоспу Я. Шмідтом ще на початковій стадії розробки: «питання про знесення старих будівель, про перепланування, про зміну напряму вулиць та перенесенні майданів» на цьому етапі «не узгоджується з дійсністю та нашим карманом». Роботи над проєктом, які було розпочато у 1925 р. йшли не надто швидко. Це було пов’язано із відсутністю містобудівних нормативів, неясністю напрямів економічного розвитку міста, нестачею спеціалістів, складністю погоджень (Окркомунгосп підпорядковувався місцевій владі та Наркомату комунального господарства УРСР, а розробка генеральних планів перебувала у віданні Наркомату внутрішніх справ УРСР і здійснювались спеціально створеною при ньому проєктною конторою).
Вірогідно, що через терміновість роботи, план затверджено у кілька етапів у відповідності до загальної схеми. Також можливо, що у повному обсязі він не був затверджений. Так у травні 1926 р. на затвердження у Харків було відправлено план відновлення м. Катеринославу, розрахований на п’ять років. Цей строк відповідав першому етапу реалізації проєкту розвитку. Одначе ескізну схему проєкту розвитку було затверджено президією Дніпропетровської міськради лише у середині 1927 р. Тобто строк реалізації першої черги проєкту розвитку завершувався у 1931 – 1932 рр.
Особливістю проєкту розвитку було те, що, можливо лише первісно, його зона дії обмежувалася лише правим берегом Дніпра (територія Катеринослава – Дніпропетровська). Пріоритетним напрямом розвитку міста було визначено забудову нових територій із збільшенням площі міських земель на 8 000 га
Проєктом було намічено створення кількох планувальних зон. Промислова зона, площею у 2 850 га, розташовувалась у південно-західній частині міста, прилягала до металургійних заводів і мала сягнути від Дніпра до р. Сури. Її територію перетинали Катерининська та Мерефа-Херсонська залізниці і планована Обвідна гілка. Показово, що близько половини території промзони планувалось надати під розширення існуючих металургійних заводів. До промзони прилягала селищна зона загальною площею у 3 500 га. До її складу планувалося включити вже існуючі селища: Чечелівку, Шляхівку, ім. Фрунзе тощо. Розміщення селищної зони планувалося на загальній площі у 6 400 га. В межах зони планувалося створення окремого адміністративно-торгівельного центру, розміщенного між с. Старий Кодак та колонією Ямбург (сучасне с. Дніпрове, Дніпропетровського району). У центральній частині міста розміщувалася адміністративно-торгівельна зона площею у 550 га. Нагірна частина міста виділялася у самостійну зону, яку можливо визначити як науково-навчальну. Окрім того, по правому берегу Дніпра, між мостами виділялася торгівельна зона, площею у 220 га. Окремі ділянки було передбачено під розміщення аеродрому (100 га з перспективою розширення до 400 га), іподрому (45 га), Фізкультурного комбінату та майдану масових дій. Єдиний, виявлений на сьогодні, пункт плану розвитку міста, яким згадується лівий берег Дніпра, стосується розміщення там нових дачних районів та лісових масивів. Але цей пункт з’явився досить пізно, наприкінці 1927 р.
Щодо існування проєкту розвитку Амур-Нижньодніпровстка свідчень немає, але напрям розвитку міста у другій половині 1920 – на початку 1930-х рр. на лівому березі відбувається за схемою, близькою до проєкту розвитку Катеринослава - Дніпропетровська. Промзона розвивається вздовж лінії залізниці та довкола портової зони, яка складається з двох ділянок: Амурської гавані та порту у гирлі р. Самара. Основний житловий район визначається в межах селищ дореволюційного періоду. Адміністративно-діловий центр формується у селищах Воронцовка та Нижньодніпровськ. Центральний майдан розміщкється у перехрестя Новомосковського шосе (Слобожанський проспект) та Залізничної (Каруна) вулиці. Селища при заводах формуються довкола головного житлового району. Земельний резерв для їх розбудови - території вздовж Рибальського шосе (Молодогвардійська вулиця).
Як головні недоліки проєкту розвитку можна вказати відсутність серйозних техніко-економічних обґрунтувань (найбільше це стосується розвитку промисловості), розосередженість нових районів, відсутність пророблених схем мереж та транспорту, недооцінка санітарних вимог. Не передбачалося проєктом і проведення реконструкції старих міських районів.
До позитивних якостей проєкту розвитку можна віднести введення зонування міста. За всієї формальності виконаного зонування воно виявилося достатньо ефективним та, в сильно доопрацьованому вигляді, використовувалося у кількох наступних генеральних планах.
Незважаючи на закладені у проєкті пріоритети розвитку, посилене територіальне зростання міста в період дії проєкту, спостерігався передовсім на лівому березі Дніпра. Цьому сприяло близьке розташування селищ та великих підприємств, до яких підключалися селищні мережі. Важливим фактором була і можливість створення артезіанських колодязів, що дуже полегшувало проблеми водопостачання. Будівництво нових селищ провадилось за індивідуальним проєктами, ув’язаними із схемами зонування та основними магістралями. На правому березі Дніпра, після побудови у 1925 – 1927 рр. кількох нових селищ територіальне зростання майже зупинилося. Заплановане зростання міста у південному напрямі вимагало занадто великих капіталовкладень у розвиток мереж (перш за все водогону). Разом із тим, інтенсивне будівництво житлових кооперативів змусило місцеву владу звернути увагу на розробку проєктів реконструкції кварталів старого міста. Проєкти реконструкції виконувалися у індивідуальному порядку із врахуванням зонування території, пропонованого проєктом розвитку.
У 1931 р. було розпочато коригування проєкту розвитку, наслідком якого стала розробка та затвердження генерального плану міста 1933 р.

Грудень 2010.
Підготовано: В. Старостін

Бібіліографія:

Днепропетровск. Архитекторы / Н.П. Андрущенко, М.Э. Кавун, Н.А. Лопатюк, и др.; Под общ. ред. Н.Н. Кондель-Перминовой. – К.: Издательский дом А+С, 2006.
Донбасс. Южно-горно-промышленный район / Под ред. Э.С. Батенина. – М., 1928.
Каким будет наш город // Звезда. – 1927. – 14 сентября.
Шмидт Я. О том, как восстановить Екатеринослав // Звезда. – 1925. – 21 мая.

Посилання:

Авангард / Амур-Нижнеднепровск, город / Амурський річковий порт / Аэродром / Воронцовка, селище / Генеральный план Днепропетровска 1933 г. / Городская пристань / Днепропетровский Окркоммунхоз / Дніпро, ріка / Ипподром / Каруна вулиця / Массовых действий площадь / Мерефо-Херсонская железная дорога / Молодогвардійська вулиця / Нижнеднепровск, поселок / Обвідна залізнична гілка / Приднепровская железная дорога / Проекты реконструкции кварталов центральной части города конца 1920 – начала 1930-х гг. / Самара, ріка / Слобожанський проспект / Старый Кодак, село / Сура Мокрая, река / Физкультурный комбинат / Фрунзе ім., селище / Чечелівка, слобода / Шляхівка, селище /