Монигетти Константин Федорович

Материал из Днепровская городская энциклопедии
Перейти к: навигация, поиск

(19.03.1890, м. Санкт-Петербург - 1931)

- усиновлений Ф.Ф. Монігетті, як дитина його дружини від першого браку.
1908 р. – закінчив 1-шу чоловічу гімназію у м. Катеринославі.
1910 р. – закінчив Володимирське військове училище. У чині підпоручика випущений у 49-й піхотний Брестський полк, розквартирований у м. Севастополі.
1911 р. – закінчив Севастопольську фехтувально-гімнастичну школу.
1913 – 1914 рр. – проходить курс навчання у молодшому класі Миколаївської військової академії.
1914 р. – з початком війни перервав навчання та повернувся до полку.
- у чині капітана (штабс-капітана). Командир 14-ї роти 49-го піхотного Брестського полку.
1918 р. – у чині сотника армії Української Держави.
- отримав призначення на посаду старшого ад’ютанта розквартированої у м. Катеринославі 15-ї піхотної дивізії. Прийняти посаду не встиг.
02.1919 р. – розпочав службу у Червоній армії.
- займає посаду начальника штабу військ Правобережної України.
22.06. – 02.07.1919 р. – займає посаду начальника штабу 14-ї радянської армії.
- займає посаду начальника штабу Катеринославського укріпрайону.
- займає посаду інспектора Вищої піхотної інспекції.
- отримав призначення до м. Симбірська у розпорядження штабу 5-ї армії, але при відступі червоних з м. Києва залишився у місті та перейшов на службу до Добровольчої армії.
09.1919 р.- заарештований контррозвідкою загону Генштабу генерал-лейтенанта М.Е. Бредова за службу у Червоній армії.
- верховною судово-слідчою комісією при штабі головнокомандувача ВСПР засуджений до 7 років позбавлення волі.
16.03.1920 р. – звільнений за амністією із розжалуванням у рядові.
19.03.1920 р. – направлений на фронт.
- дезертував і до частини не явився.
1920 – 1924 рр. – проживає на нелегальному положенні під зміненим прізвищем і з чужими документами.
09.08.1924 р. – заарештований на Нижегородському ярмарку, на якому працював у кооперації. Його видала дружина, яка втомилася «переносити тяготи нелегального життя».
- утримувався у Нижегородському губвідділі ОДПУ.
10.1924 р. – переведений у Особий відділ ОДПУ у м. Москві. Утримувався у Бутирській тюрмі.
29.-30.11.1924 р. – Військовою колегією Верховного Суду СРСР за дезертирство з РСЧА та проживання під чужим прізвищем засуджений до розстрілу. У залі суду вирок пом’якшено до 5 років позбавлення волі із строгою ізоляцією та 3 років ураження у правах.
12.05.1924 – 04.04.1926 рр. – відбуває покарання із строгою ізоляцією у Лефортівській тюрмі м. Москви.
04.04. – 05.05.1926 р. – відбуває покарання у Сокольнічеському виправному будинку.
05.05. – 30.09.1926 р. – відбуває покарання у Іванівському виправно-трудовому будинку.
- В ув’язненні працював токарем по дереву, бібліотекаром, редактором стінної газети, членом бюро марксистського гуртка, керівником гуртка протиповітряної оборони.
З 1925 р. – за поданням дружини перед К.Е. Ворошиловим, останній надав К.Ф. Монігетті можливість працювати у Держвидавництві. Привозив замовлення у тюрму та забирав готові рукописи порученець Наркомвоєнмору Леухін.
30.11.1926 р. – достроково звільнений.
1926 р. – разом із дружиною переїхав ло м. Дніпропетровська до родичів дружини. У військоматі зареєстрований у запасі, як начальник штабу.
1927 р. – за амністією до 10-тиріччя Жовтневої революції, знято ураження в правах.
1927 р. – прийнятий на роботу викладачем військових дисциплін на військову кафедру у Дніпропетровський гірничий інститут. Присвоєно звання доцента.
1930 р. – викладач військових наук та военрук рабфаку Гірничого інституту.
18.12.1930 р. – заарештований по справі «Весна». Звинувачений у участі у контрреволюційній офіцерській організації, яка ставила собі за мету повалення радянської влади шляхом збройного повстання.
- утримується при Дніпропетровському оперсекторі ДПУ УРСР.
- його участь в організації засновувалося лише на свідченнях інших звинувачених. За версією слідчого він був одним з очільників Дніпропетровської організації та вважався автором плану захоплення м. Дніпропетровська. Також через нього здійснювався зв’язок між військовою та цивільною частинами організації. У випадку збройного повстання мав зайняти посаду начальника контррозвідки.
12.04.1931 р. – проведений перший допит. Винним себе не визнав.
30.05.1931 р. – військовим трибуналом колегії ОДПУ у м. Харкові засуджений до розстрілу.
1959 р. – вдова звернулася до військового прокурора Київського воєнного округу з поданням щодо реабілітації.
1960 р. – вдова направила друге звернення щодо реабілітації чоловіка.
- за підсумками проведеного слідства цілком реабілітований «за відсутністю складу злочину».

Дружина: Елеонора Михайлівна
Діти: (син, народився бл. 1913 р. на 1919 р. ще живий, на 1931 г. – вже ні)

Нагороди: орден св. Анни 4-го ступеня з написом «За хоробрість», орден св. Станіслава 3-го ступеня з мечами.

Бібліографія:

Ганин А. Гамбит Монигетти. Невероятные приключения «итальянцев» в России // Родина. – 2011. - № 10.

Посилання:

15-я пехотная дивизия / Всесоюзная контрреволюционная офицерская повстанческая организация («Весна»), Днепропетровский центр / Горный рабфак / Екатеринославская мужская гимназия / Екатеринославский укрепрайон / Монигетти / Монигетти Федор Федорович / Монигетти Элеонора Михайловна / Національний технічний університет «Дніпровська Політехніка» /