Генеральный план Днепропетровска 1933 г.

Материал из Днепровская городская энциклопедии
Перейти к: навигация, поиск


В зв’язку із тим, що у 1931 р. завершувався строк реалізації першої черги проєкту розвитку міста 1925 – 1927 рр. було прийнято рішення про його коригування. Вже у 1931 р. інститутом «Укрдіпромісто» було підготовлено ескізний проєкт нового генерального плану. Через внесення змін, пов’язаних із політикою децентралізації промисловості, посиленням адміністративного значення міста після створення Дніпропетровської області та зміни планувальних нормативів план, розрахований на реалізацію в 15 років, було завершено та затверджено лише у 1933 р. Розробкою плану займалися архітектори М. Карпович і Т. Вовненко під керівництвом М. Шаповалова. Також у роботі над планом приймали участь: же в работе участвовали: Й.Г. Бейнісович, В.І. Мартинов.
Новий генеральний план міста розвинув деякі містобудівні ідеї попереднього плану: розміщення вище вулиці Карла Лібкнехта (вулиця М. Грушевського) майдану масових заходів та Фізкультурного комбінату, формування навчально-просвітницького центру у Нагорному районі, але загалом мав ряд суттєвих відмінностей. Передбачалося створення набагато більш компактної планувальної схеми; практично повністю змінювалося розміщення та розміри промислових зон; житлові райони розглядалися як єдине ціле, без виділення окремої зони заводських селищ; передбачалася часткова зміна планування районі дореволюційної забудови та створення транспортної мережі, розрахованої на інтенсивний автомобільний рух. Найбільш суттєвою відмінністю генплану від попереднього проєкту розвитку міста було введення спеціально проробленої схеми планування вуличної мережі для нових районів.
Генеральним планом було закладено гігантські темпи приросту населення міста з 381 000 осіб у 1933 р. до 775 000 осіб у 1948 р. При цьому передбачалося, що населення має такими ж темпами зростати і в подальшому. У зв’язку із цим було прийнято рішення про формування земельного резерву під перспективний розвиток міста. У 1933 – 1934 рр. було ліквідовано декілька районів, що межували із міською територією та, замість них, створено Дніпропетровський приміський район, який підпорядковувався безпосередньо міській раді.
У зв’язку із генеральним планом 1933 р. існують також окремі відомості про існування проєкту Великого Дніпропетровська, до складу якого мали увійти Дніпродзержинськ (м. Кам’янське), Новомосковськ, Верхньодніпровськ і велика кількість сіл і селищ. Але, ці відомості надто уривчасті і їх недостатньо задля того, щоб уявити реальні обриси цього проєкту.
Згідно генерального плану було суттєво зменшено територію промислової зони правого берега. Під її розвиток було зарезервовано лише територію Фабричної слободи, землі вздовж узбережжя р. Дніпра до Нових Кайдак та, частково Нові Кайдаки. Функції промислової зони було закріплено і за припортовою ділянкою вздовж Ленінградської (Князя Ярослава Мудрого) вулиці. В цілому ці території призначалися під розбудову існуючих підприємств. Основні, за площами, промислові зони мали бути сформовані на Лівобережжі. Під їх розміщення відводилися території: Амуру та Ломовки від р. Дніпро до р. Гнилокиш; між р. Дніпром та залізницею на схід від селища Сахалін; на схід від Новомосковського шосе (Слобожанський проспект) до рр. Самара та Кринка.
Житлові райони міста було розділено на сім планувальних масивів: п’ять на правому та два на лівому берегах р. Дніпро. Середня поверховість забудови планувалася у 4-5 поверхів із щільністю населення в 300 – 350 ос./га. Виключенням був лише Центральний житловий масив, до якого входила адміністративно-торгівельна зона з планованою поверховістю нової забудови у 6-8 поверхів при щільності населення у 450 – 500 ос./га.
Центральний масив обмежувався Аптекарською балкою, лінією Пушкінського проспекту та Червоноповстанською балкою. Гордони інших житлових масивів правого берега визначалися балками, що перетинали міські землі. Голвоними магістралями правобережних масивів було визначено: проспект Калініна (просп. С. Нігояна) – проспект Петровського (просп. І. Мазепи) – вулиця Матлахова (К. Гордієнка) (2-й масив); вулиця Робоча (3-й масив); вулиця МОПРу (просп. О. Поля) та вулиця Червона (Троїцька) (4-й масив); вулиця Лагерна (просп. Гагаріна) (5-й масив). Для зв’язку між цими радіальними магістралями пропонувалося створення трьох додаткових магістралей з мостовими переходами через балки. Балки, при цьому, пропонувалося повністю використати під розміщення районних парків культури та відпочинку.
На Лівобережжі житлові масиви розділялись залізницею та промисловою зоною. У старому АНД, окрім житла, розміщувалися районні установи, районний парк культури та відпочинки з Палацом культури. Новий житловий масив на північ та захід від промислової зони формувався за рахунок повної реконструкції Старого Клочко, Мануйлівки та Ломівки і лише частково за рахунок освоєння нових територій. Для поліпшення зв’язку між берегами планувалося будівництво двох мостів через Дніпро: Міського та Кайдацького.
Особливістю генерального плану стало включення до структури міста великої кількості зелених насаджень. Окрім районних парків культури та відпочинку для кожного житлового масиву, пропонувалося створення Центрального парку культури та відпочинку площею у 1 000 га. в районі Тунельної балки. Парк ім. Шевченка пропонувалося розширити вздовж Дніпра до планованого ЦПКВ із повним знесенням забудови Мандриківки. По лівому берегу р. Дніппо зелена зона мала отримати продовження комплексом санаторіїв та дач на островах у гирлі р. Самари. Окрім того, створення захисних зелених насаджень передбачалося у санітарних зонах підприємств та довкола міста в цілому.
У другій половині 1930-х рр. усю систему генеральних планів попередніх років було піддано жорсткій критиці. З одного боку, на моральне старіння генеральних планів, розроблених до 1934 р., вплинула «механістичність і перебільшення старих планувальних нормативів (затверджених НТР Наркомгоспу в 1933 р.), які приводили до нереальних і відірваних від дійсності проєктуваннь». З іншого боку, з 1936 р. до складу генпланів було, як обов’язкову складову, введено розробк проєкту детального планування та визначення об’єктів будівництва І черги. Відсутність ПДП та необхідність додаткової розробки проєктів забудови у генпланах попередніх років було визнано суттєвим недоліком. Критиці було піддано і недостатня увага до проблем реконструкції старої міської забудови. На середину 1930-х рр. реконструкцію старих міських кварталів було визначено, як першочергове завдання міської влади. <br /У зв’язку із зміною нормативів генеральний план був частково відкоригований. У 1934 – 1935 рр. було розроблено спеціальний трирічний план будівництва, яким визначено розміщення переважної частини нових житлових та громадських будівель у центральному планувальному районі та в старому АНД. Паралельно виконувалися і детальні проєкти забудови містобудівних вузлів у нових районах.
На реалізацію генерального плану суттєвий вплив мали також відсутність у міської влади необхідної матеріальної бази та важелів керування. Після ліквідації системи житлово-будівельних кооперативів, реконструкцію забудови центру можна було здійснити майже виключно за рахунок підприємств та установ. Спроби міськвиконкому та Управління проєктування і розвитку міста Дніпропетровська реалізовувати комплексну реконструкцію кварталів виявилися безуспішними. Підприємства погоджувалися брати під забудову тільки ділянки з мінімальним зносом, або незабудовані і категорично відмовлялися від ділянок із значним відселенням.
Перебіг реконструкції забудови, через усі ці ускладнення був повільним і досить випадковим по реалізованим об’єктам. Великі житлові будинки центрально масиву будувалися переважно в його периферійних районах, прилеглих до вулиці Чкалова (Святослава Хороброго) – проспекту Пушкіна. Аналогічні труднощі місто мало і під час формування адміністративно-громадських зон. У зв’язку з цими труднощами питання щодо перепланування центральних районів у 1930-х рр. взагалі не підіймалося.
Значне відставання темпів житлового будівництва від темпів приросту населення міста вже на середину 1930-х рр. призвело до відновлення практики самовільного будівництва. На Правобережжі самовільні селища з’являються по балкам та між Севастопольським цвинтарем і залізницею. На Лівобережжі – вздовж Рибальського шосе (Молодогвардійська), в Мануйлівці та Ломівці. Враховуючи серйозні проблеми із житлом, міська влада не лише «не помічала» самовільне будівництво, але й сприяла збільшенню обсягів індивідуального будівництва. Ці практики допомогли частково вирішити житлову проблему із мінімальними видатками на створення комунікацій та транспортних зв’язків. При цьому величезні за площами, забудовані будинками за типовими проєктами для колгоспного села, селища Нове Клочко, ім. Крупської, Переможне та інші практично повністю заблокували можливості реалізації генерального плану.
У 1938 р., тобто за десять років до кінця розрахункового періоду, було прийнято рішення щодо переробки генерального плану та приведенні його у відповідність із зміненою ситуацією та нормативною базою.

Грудень 2010.
Підготовано: В. Старостін

Бібліографія:

Андрущенко Н.А., Зубарев С.Е., Ленченко В.А. Днепропетровск. Архитектурно-исторический очерк. – К.: «Будівельник», 1985.
Действующий архив ДОНСАУ. Личный листок члена Союза архитекторов Бейнисовича Осипа Григорьевича.
Днепропетровск. Архитекторы / Н.П. Андрущенко, М.Э. Кавун, Н.А. Лопатюк, и др.; Под общ. ред. Н.Н. Кондель-Перминовой. – К.: Издательский дом А+С, 2006.
Новіков В. Досвід планування міст України // Архітектура Радянської України. – 1938. - № 3.
Трестлинг Р.Б. Реконструкция города // Наша работа. Архитектурный сборник Днепропетровщины / Под. ред. Р.Б. Трестлинга. – Д., 1936.

Илюстрації:

Посилання:

Авангард / Амур, поселок / Аптекарська балка / Бейнисович Осип Григорьевич / Витлин А.А. / Вовненко Т.Е. / Гагарина проспект / Генеральный план Днепропетровска 1941 г. / Гнилокиш, река / Городская пристань / Днепропетровский пригородный район / Днепр, река / Довга балка / Івана Мазепи проспект / Кайдацкий мост / Карпович М.Р. / Князя Ярослава Мудрого вулиця / Кості Гордієнка вулиця / Крупской имени, посёлок / Крынка, река / Ломовка, село / Мандрыковка, предместье (деревня) / Мануйловка, село / Мартынов Василий Иванович / Массовых действий площадь / Михайла Грушевського вулиця / Молодогвардійська вулиця / Нижний, посёлок / Новое Клочко, посёлок / Новый Кодак, город / Новый мост / Олександра Поля проспект / Переможный, посёлок / Проект развития города 1925 – 1927 гг. / Пушкіна проспект / Робоча вулиця / Сагайдак парк / Самара, река / Сахалин, посёлок / Святослава Хороброго вулиця / Севастопольское кладбище / Сергія Нігояна проспект / Слобожанський проспект / Старое Клочко, посёлок / Тоннельная балка / Троїцька вулиця / Управление проектирования и развития города Днепропетровска / Фабрична, слобода / Физкультурный комбинат / Центральный парк культуры и отдыха / Шаповалов М.П. / Шевченко Т.Г. им. ЦПКиО /